Галицько-Волинська держава. У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич об’єднав Галицьке та Волинське князівства в єдину Галицько-Волинську державу — новий центр державного життя, який поступово стає спадкоємцем занепадаючого Києва. У 1201 р. князь зайняв Київ і став фактичним володарем майже всієї території України, крім Чернігівщини. У 1202 та 1204 рр. здійснив успішні походи проти половців; активно втручається в міжусобну війну в Германії, бореться з польськими феодалами. У бою під Завихвостом на Віслі 19 червня 1205 р. Роман загинув.
Монгольська навала на українські землі. Уперше монголо-татари, очолювані Чингісханом, з’явилися біля руських кордонів 1223 р. (битва на р. Калка), об’єднані русько-половецькі війська зазнали нищівної поразки. Знову монголо-татари з’явились на руських землях 1239 р. під проводом хана Батия: узимку 1239 р. вторгнися в Переяславське князівство, восени 1239 р. завоювали Чернігівське князівство. Наприкінці 1239 р. монгольська кіннота вдерлася в Крим. На початку 1240 р. інша частина монгольського війська наблизилася доКиєва, а 6 грудня 1240 р. (після 93 днів облоги) монголи захопили місто. З Києва основні сили Батия рушили на Володимир і Галич (пройшли Київською, Волинською і Галицькою землями); у 1241 р. вийшли на західні рубежі Русі. Частина монгольського війська вдерлася на територію Польщі. Основні ж монгольські сили вступили в межі Угорщини та вирушили на Словаччину і Чехію. Проте вже 1241 р. Батий припинив похід на Захід і вивів свої війська в низов’я Волги. На підкорених землях установилося золотоординське панування.
Галицько-Волинська держава за князя Данила Романовича. У 1238 р.волинський князь Данило Романович утвердився в Галичині. Того самого року відбулася битва під Дорогичином (своєю перемогою Данило поклав край зазіханням німецьких рицарів-хрестоносців на західноукраїнські землі). У 1245 р.військо Данила перемогло в битві біля м. Ярослав (князь зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й поклав край зазіханням Угорського королівства). Того ж 1245 р. князь здійснює поїздку до Золотої Орди, головним наслідком якої було визнання васальної залежності Галицько-Волинського князівства від золотоординського хана. У 1253 р. посланець Папи Римського у Дорогичині вручив Данилові корону і королівські регалії, відбулася коронація. Таким чином утворилося Українське королівство.
Історичне значення коронації Данила Романовича: Галицько-Волинське князівство за законом стало самостійною Українською державою; Європа визнала існування Української держави; королівство стало силою, здатною об’єднати навколо себе інші українські землі.
Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича. У 1264 р. Данило Романович помер. Його брат Василько Романович князював на Волині. Сини Данила: Лев правив у Галичині, Мстислав - у Теребовлі, Шварно - у Холмі. Найактивнішим із синів Данила був Лев І (правив до 1300 р.), він узявся об’єднати батькові землі. У 1272 р. переніс свою столицю до Львова. Син Лева - Юрій І (1301 - 1308) відновив єдність Галицько-Волинської держави, утворив окрему галицьку митрополію, установив дружні відносини з Польщею і Тевтонським орденом. Протягом 1308 - 1323 рр. правили сини Юрія - Андрій і Лев II, які намагалися ослабити залежність Галицько-Волинської держави від Золотої Орди, у битві проти якої, очевидно, й загинули 1323 р. (династія Романовичів припинила своє правління). У 1325 р. галицько-волинські бояри обрали главою держави князя Болеслава (сина Марії - сестри останніх правителів Андрія та Лева II), який прийняв православ’я та ім’я Юрій II і правив до 1340 р. У 1349 р. Українське королівство припинило своє існування через загарбання Галичини і Волині Польщею.
